Home   Батькам   Індивідуальні психологічні особливості шестирічних дітей

Індивідуальні психологічні особливості шестирічних дітей

Шестирічний вік – це період, коли відбуваються кардинальні зміни, як у фізичному, так і у психічному розвитку дитини. Фізичний розвиток має вагоме значення для формування особистості, але він тісно пов'язаний із психічним розвитком. Найбільш суттєві зміни, що охоплюють психічні сфери дітей даного віку пізнавальну, вольову, емоційну, свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим  на такі новоутворення, що забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання.

На 6-му році життя дитини формується «внутрішня позиція», усвідомлюються образ власного «Я», що дає можливість дитині діяти довільно,тобто відповідно до поставленої мети, усвідомлювати завдання, що стоять перед нею, правильно їх вирішувати. З названими фундаментальними новоутвореннями особистості дитини пов’язана її установка на досягнення бажаного результату в різних видах діяльності.

Підґрунтям діяльності шестирічної дитини починає ставати виокремлення найважливіших, головних мотивів і підкорення їх менш значущим, що і визначає характер психічної діяльності дитини.

 

Особливості психічного розвитку шестирічних дітей

Відчуття та сприймання. У процесі навчання здійснюється розвиток в учнів пізнавальних процесів, який характеризується кількісними та якісними їх змінами. Вони виявляються зокрема в розвитку сприймання та відчуттів. Тільки в шість років дитина починає виконувати завдання, пов’язані з викладанням контуру фігур без помилок. Суттєво у цьому віці зростає гострота зору. Дитина може вже впевненіше орієнтуватися у відстані за допомогою зору.

Розвиток сприймання характеризується не тільки зміною його точності, обсягу, осмисленості, а й перебудовою самого способу сприймання. Цей процес чуттєвого пізнання дедалі більше удосконалюється. Особливо це помітно у сприйманні малюнка шестилітньою дитиною. Якщо раніше вона перелічувала те, що бачила на малюнку, то в шість років намагається вже описувати дії.

Продовжує відігравати велику роль в житті шестирічної дитини поєднання дотикового і зорового сприймання предмета. Тому досить важливо шестирічній дитині не тільки продемонструвати предмет, а й дати можливість потримати його в руках.

Сприймання предметів та явищ навколишньої дійсності формується як відносно самостійний процес.

Увага.

Розвиток уваги безпосередньо пов'язаний із формуванням сприймання. Шестирічна дитина, почавши самостійно діяти, частіше відчуває потребу в допомозі дорослого, в його вказівках, поясненнях, схваленні. Особливо у неї посилюється роль мови як об’єкта уваги, коли діти мають справу з правилами, вимогами, що їх висувають дорослі. Оскільки свої вимоги дорослі підкріплюють оцінкою, ці вимоги набувають сигнального значення, виділяються і стають домінантними.

Стійкість уваги шестирічних дітей, що характеризує глибину, тривалість та інтенсивність їх психічної діяльності змінюється. Стійкість уваги значно збільшується Тривалість збереження стійкої уваги дітей забезпечує діяльність, до змісту якої входять наочні зображення емоційно привабливих і відомих дітям об’єктів і явищ.

Шестирічні діти здатні активно і продуктивно займатися однією і тією самою справою в середньому не більше 8-10 хв.

Важлива властивість уваги – її обсяг, вимірюваний кількістю об’єктів, які людина здатна сприймати, охопити при їх одномоментному пред’явленні. Шестирічна дитина вже може водночас сприймати не один предмет (як це було у 4-5 років), а навіть три, і з достатньою повнотою, деталізацією.

Проте у дітей в цьому віці обсяг уваги недостатній, щоб розрізнити складні за змістом об’єкти, які мало чим відрізняються один від одного (наприклад літерні або цифрові знаки). До шести років не тільки збільшується кількість об’єктів, які дитина здатна водночас сприйняти, змінюється і коло предметів, які привертають увагу шестирічок. Якщо у 3-4 роки увагу дитини привертали яскраві, незвичайні предмети, то в шестирічному віці увагу дитини часто привертають зовні нічим не привабливі об’єкти.

Слабо розвинені у шестирічних дітей такі властивості уваги, як розподіл і переключення. Педагогам добре відоме відволікання шестирічних дітей від діяльності, не зосередженість на чомусь малоцікавому, неважливому. Однією з найчастіших причин неуважності є швидке стомлення, що виникає під час виконання дитиною складної і нецікавої для неї роботи, яка вимагає тривалого зосередження. Причиною неуважності дітей може з’явитися і перевантаження мозку великою кількістю вражень, відсутність, слабкий розвиток уваги, що переключається.

У шестирічних дітей іще переважає мимовільна увага. У процесі пізнання розвивається довільна увага. У цьому віці діти вже можуть виокремлювати об’єкти відповідно до потреб своєї діяльності та спеціально зосереджуватися на них. Мимовільна увага при цьому не зникає, а продовжує розвиватись, набуваючи більшої стійкості та обсягу. Захоплені цікавою роботою шестирічки можуть за вимогою дорослого займатися й нецікавою роботою, але потрібною, обов’язковою. Вона потребує від дитини вольової уваги, завдяки якій дитина стає здатною підпорядковувати свою увагу вимогам педагога, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю.

Пам'ять та уява. Уявлення, або образи раніше сприйнятих збережених предметів становлять основний зміст пам’яті шестирічної дитини. Розв’язуючи задачу подумки, 6-7 річна дитина використовує дію лише як виконавчу. Мова-розповідь за складеною картинкою набуває в дітей форми розгорнутого оповідання, що свідчить про осмислювання дитиною всієї утвореної картини і про виникнення нового виду уявлення – оперування образами, переданими в словах.

Розвиток словесно-змістової пам’яті безпосередньо впливає на зміну процесу уявлення. На цьому етапі з’являється цілеспрямоване планування: дитина може вже до початку дій побудувати план їх  виконання і послідовно реалізувати його, коригуючи під час виконання.

Шестирічні діти здатні підпорядкувати процес фантазування власній меті. Отже, у цьому віці розвивається не тільки її репродуктивна уява, а й зароджується творча. У зв’язку з формуванням внутрішнього світу дитини – її образу «Я», самооцінки та інших новоутворень – з’являється також особливий вид уяви – мрія, що виявляється у створенні образів бажаного для дитини в майбутньому.

Значно полегшує шестирічній дитині процес довільного запам’ятовування і пригадування опора на малюнки і використання інших наочних посібників, з якими пов’язуються слова, що запам’ятовуються. Ефективний розвиток пам’яті дітей значно підвищує культуру їхньої мислительної діяльності.

Мислення. Мислительна діяльність проявляється у дитини в різноманітних формах: наочно-дійове, наочно-образне й логічне мислення. Наочно-образне мислення вплітається у практичну діяльність: виконуючи завдання, дитина оперує предметами. Під час наочно-образного мислення вона спирається на образи предметів чи уявлення, малює у своїй уяві ситуацію, у якій уявно діє.

Логічне мислення ґрунтується на перетворенні понять і побудованих на їх основі суджень. В 6 років у дитини з’являється не лише вміння оперувати уявленнями, а й збагачення змісту цих уявлень.

У дітей старшого дошкільного віку (6-7 років) знову змінюються ставлення чуттєвого сприймання, практичної дії і мови. Тепер, поглянувши лише на картинки, дитина подумки їх комбінує. Вона може, не вдаючись до практичних маніпуляцій фігурками, розв’язати подумки запропоновану задачу.

Формування в шестирічних дітей форм словесного мислення (вербального) є надзвичайно важливим тоді, коли дитина готується до засвоєння розумових дій, що є характерним для шкільного навчання.

Розвиток образного мислення допомагає дитині користуватися в іграх і заняттях планами, схемами, моделями. Лише в цьому віці діти навчаються виділяти в предметі ті істотні ознаки, за якими одиничний предмет можна зарахувати до певної категорії або групи.

Мовлення. У нерозривному зв’язку з розвитком мислення дитини шестирічного віку здійснюється і мовний розвиток. Вища форма розумової роботи за допомогою внутрішньої мови: дитина розв’язує задачу мовчки і фіксує результат.

У шестирічних дітей відбувається подальше диференціація функцій мовлення. До функції спілкування додається планування своєї діяльності та її регулювання за допомогою мовлення. Мовлення стає засобом планування, коли переходить з кінця дії на її початок, а засобом довільного регулювання – коли дитина навчається виконувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення.

Під час останнього процесу виникає внутрішнє мовлення, яке стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій. Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку в дитини словесно-логічного мислення, що ґрунтується на практичній діяльності.

Інтерес до слова, що виникає в середині дошкільного віку, викликає у 5-7 річної дитини увагу до віршів, до образних висловлювань. Спілкування з дорослими розвиває в дитини вміння добирати слова і будувати речення, які правильно розуміє співрозмовник. Словниковий запас дітей 6 років досягає 4000-5000 слів. Чистота, грамотність і зв’язність мови шестирічної дитини є однією з умов її готовності до школи.

Воля. У шестирічних дітей значну роль продовжує відігравати наслідування під час виконання вольових дій. Але наслідування в дітей 6-7 річного віку стає умовно-рефлекторною, довільно керованою дією.

Дедалі більшого значення набуває словесна інструкція дорослого, яка спонукає дитину виконувати доручену їй дію. Дедалі менше значення має мовчазне копіювання дитиною дії дорослого, що сприймається дітьми як зразок для наслідування.

Істотно змінюється в дітей шестирічного віку і сам процес вольової дії, Якщо дитина 5 років зазвичай одразу починає виконувати те, що від неї вимагають, то в 6-7 років у дитини чітко виступає етап попереднього орієнтування в майбутній дії. Цілком очевидно, що такий стиль навчання дії шкідливо позначається на розвитку самостійності шестирічних дітей.

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*